Mercedes 300SL — історія легендарного спорткару

Mercedes 300SL (S — Sport, «спортивний» та L — Leicht, «легкий») — одна з найкрасивіших машин спорт-класу у світі і, мабуть, найвідоміша серед всіх моделей Mercedes-Benz. Серед шанувальників ретро-авто згадується також під ім'ям Gullwing, що увійшла в історію завдяки унікальній системі відкривання дверей з профілем у вигляді «Крила чайки». Унікальність 300-ки проявлюється в усьому, починаючи з історії його випадкового виникнення, конструктивними особливостями та передовими технологіями 50-х, і закінчуючи ексклюзивними колекційними моделями цього дрібносерійного спорткара, за які сьогодні викладають астрономічні суми на аукціонах. Але, повернемося на початок 1950-х...

В той час у компанії Mercedes-Benz, що тільки починала відновлюватись від повоєнної розрухи, ледве знайшлися сили для повернення у світ автоспорту, але доходи були ще не настільки високі, щоб дозволити розробку нових конструкцій. Напередодні війни суперництво «срібних стріл» Mercedes-Benz і Audi (більш відомі як Auto Union) вважалося чи не найяскравішим і захоплюючим дійством гоночної Європи. Чому б не повернути славетні часи, а разом з ними і колишній престиж? Але тут знову ж все впиралося в кошти: якщо в 30-і роки гоночні бюджети були практично необмеженими, то в напівголодному початку 50-х доводилося економити буквально на всьому. Гоночний автомобіль довелося робити якщо не на коліні, то при досить обмежених ресурсах з максимально можливим використанням серійних компонентів. Тоді команда конструкторів під керівництвом Рудольфа Уленхаута знайшла соломонове рішення: імплантувати агрегати великого і потужного представницького седана 300-й серії в оригінальний кузов з надзвичайно легкою і жорсткою просторовою рамою — це дозволяло заощадити чималі кошти, не розробляючи новий спорткар "з нуля".

Модель W186 як база для 300SL

В якості агрегатного донора вибрали великий і у всіх сенсах консервативний седан 300-ї серії (W186) — втілення європейського уявлення про солідність, комфорт та надійність початку 50-х. На перший погляд рішення здавалося абсурдним: ну як можна великовагову автівку (споряджена маса її сягала 1800 кг), яка не має нічого спільного з поняттям спорт, брати за основу майбутнього легковісного та стрімкого спорткару? Виявилося — можливо. Для цього були викинуті оригінальна потужна рама і товсті кузовні панелі, а у серійного донора запозичені лише низкофорсований, зате невбиваємий двигун, підвіска, гальмівна система, трансмісія і коробка передач. В рамках нехитрої модернізації двигун обладнали трьома карбюраторами, додатковим розпрідвалом, переробленим впускним колектором. Але основне, що було потрібно для автомобіля — інтенсивне зганяння ваги. І для вирішення цього завдання геніальний конструктор Рудольф Уленхаут, автор знаменитих довоєнних гоночних W125 і W154, зупинився на конструкції просторової рами. Основою 300SL став досить складний каркас з безлічі спаяних трубочок. До цієї легкої (сама рама важила лише близько 80 кг, а споряджена маса машини в підсумку склала 1060 кг) і жорсткої конструкції кріпилися кузовні панелі з алюмінію, яким за допомогою аеродинамічної труби надали максимально ефективну форму.

Однак, просторова рама приховувала в собі серйозний недолік — високі пороги. Скелетована конструкція спаєних трубочок банально не дозволяла обладнати автомобіль класичними дверцятами. Довелося б або порушувати цілісність каркасу, що невигідно позначилося б на жорсткості конструкції, або дверки вийшли б до абсурдного маленькими. Тоді Уленхаут і його інженерна команда занурилися у вивчення гоночного регламенту. Виявилося — ні один офіційний документ не забороняє встановлення дверей, що відкриваються вгору. Так Mercedes-Benz 300 SL отримав вертикальні дверцята, від яких до машини і перекочувало прізвисько «Крило чайки». Хоча багато експертів і намагаються прикрасити і романтизувати вигляд цього авто з "розкритими крилами", насправді не було ніякого естетичного посилання — просто це був єдиний практичний спосіб потрапити в авто.

Складно повірити, але розробка спорткару була проведена в рекордні для Європи строки: на все про все — від отримання завдання і до появи готового до старту автомобіля — у команди Уленхаута пішло лише дев'ять місяців. На початку березня 1952-го гоночний 300SL (W 194) вперше був продемонстрований представникам преси, а вже в травні тріо «чайок» заводської команди Mercedes-Benz готувалося прийняти старт в знаменитій італійській Mille Miglia. За весь час існування, спортивні «срібні стріли» від Mercedes встигли взяти участь в декількох гонках, де були і прикрі поразки і безумовні перемоги, але в 1953 гоночний департамент Mercedes-Benz вирішив остаточно від них відмовитися і зосередитися на створенні принципово нового автомобіля для F1. Здавалося б, історія легендарних 300SL на цьому мала закінчитися, відправивши ці спорткари в автомобільні музеї, але доля виявилася до них більш прихильною.

Mercedes 300SL — серійне виробництво

Другим народженням 300SL зобов'язаний американському бізнесменові Максимілліану Хоффману — відомому в той час автодилеру з безліччю потрібних зв'язків і знайомств в автомобільному світі. Перебуваючи під враженням від вдалого гоночного сезону 1952, саме він і запропонував керівництву Mercedes-Benz поміркувати над серійним випуском 300SL. Спочатку в компанії скептично поставилися до такої пропозиції, але Хоффман наполягав і навіть зробив керівництву конкретну ділову пропозицію, заявивши, що зможе продати не менше тисячі спорткарів. Макс аж ніяк не спонтанно зробив цю заяву — ринок американських авто все ще залишався досить закритим для європейських брендів. Тому заможним клієнтам, які бажали виділитися з натовпу і їздити не на «Кадилаках» і «Лінкольнах», а на авто преміум класу німецьких марок, послуги Хоффмана були просто необхідні. Відновивши старі контакти, Макс став першим в Штатах дилером Alfa-Romeo, BMW, Porsche, Lancia, Jaguar, Mercedes-Benz. Більше того, до думки Хоффмана прислухалися в самих верхах, а його ділове чуття вважалося легендарним. Зрештою керівництво Mercedes-Benz погодилося.

Дебют серійного Mercedes-Benz 300SL відбувся в Нью-Йорку на лютневому автосалоні. Тоді Хоффман також привіз модель 190SL — компактний родстер, побудований на шасі седана 180, який також викликав інтерес публіки. Принципово дорожня версія мало чим відрізнялася від гоночної, але косметичні зміни і дизайн кузова були значно переглянуті — автомобіль отримав більш цивільний (відповідно більш важкий) кузов, в якому, втім, вгадувалося спорідненість з тріумфатором Ле-Мана. Більшість алюмінієвих панелей кузова було замінено сталевими, двомісний салон став комфортнішим, в ньому навіть з'явилася пічка. Машина помітно поважчала, і, щоб зберегти динаміку, на ній випробували авіаційну технологію: безпосередній вприск палива в циліндри замість трьох карбюраторів, що стояли на гоночних прототипах. Вперше в історії серійний автомобіль оснастили вприськовим двигуном.

Все це говорить про те, наскільки серйозно змінився автомобіль на шляху в серію. Нікуди не поділися і характерна особливість спорткара, що так підкуповувала Хоффмана — «крила чайки», і блискуча аеродинаміка. Революційна система механічного вприску палива фірми Bosch допомогла довести потужність до 215 к.с. Так, серійний 300SL (W198) отримав бампера, дзеркала заднього виду, хромовий декор і більш комфортабельний салон, але все одно, за влучним висловом тодішніх газетярів, «навіть у стані абсолютного спокою 300 SL справляв враження машини, що мчить на 200 км/год».

У міру агресивний, з футуристичним виглядом, швидкий і страшно дорогий (базова ціна «крила чайки» в Штатах в момент дебюту становила $ 11000, тобто ціну двох «Кадилаків Ельдорадо» або чотирьох «Шевроле Корвет») 300SL звичайно ж, не міг стати хітом продаж. Втім, обіцяну дану Хоффманом, серійний спорткар навіть перевиконав — всього за три з половиною роки випуску було продано 1400 «крилатих» купе, а потім ще близько двох тисяч родстерів. Але головна перемога цієї моделі — іміджева. Саме починаючи з кузова W198, Америка дізналася і полюбила автомобілі Mercedes.

Закінчуючи цей огляд хочеться відзначити, що 300SL так і залишився справжнім гоночним авто — віддача мотора разом зросла з 170 до 200 к.с. І це була далеко не межа. Сьогодні пара сотень «конячок» здається цілком буденним показником, але, не забувайте, що середньостатистична європейська машина 50-х розвивала всього близько 70 сил. Mercedes 300SL на цьому тлі виглядав переконливо. Більш того, клієнти воліли не розмінюватися на дрібниці і замовляли відразу варіант зі спортивним розпрідвалом, що давав прибавку ще в 15 л.с. Якщо вірити рекламі, Gullwing може розвинути 260 км/год. Погодьтеся, в 50-і роки ці цифри виглядали просто феєрично. Однак, розплатою за це була підвищена температура в салоні авто і мінімум комфорту для водія, а оскільки більшість тодішніх покупців Мерседесів 300SL були людьми заможними та розпещеними і не бажали потіти і ковтати вихлопні гази в тісній кабіні, покупка 300SL ставала більше символом престижу, ніж вибором авто для щоденних поїздок.

Компанія «А-Трансфер» пропонує окрім оренди авто у Львові такі послуги як: організацію кортежів і авто для весілля, корпоративних поїздок по місту, області та Україні, трансфери в будь-яку точку країни і все це та багато іншого за розумними цінами. Для узгодження дати замовлення авто, уточнення цін і побажань до замовлення, зателефонуйте по одному з вказаних на сайті номерів: